Державний герб України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

22 грудня 2014 р. Справа № 804/18772/14             Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. розглянувши у письмовому провадженні  у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій тазобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2014 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати неправомірними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо стягнення з позивача 87,15грн. як плати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та стягнення 120,00грн. як плати за вартість бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон;

- визнати неправомірними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови в поверненні зайво сплачених коштів 87,15грн. як плати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та коштів 120,00грн. як плати за вартість бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вчинити дії щодо повернення зайво отриманих грошових коштів за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон в розмірі 87,15грн. та 120грн. (207,15грн.).

  Позивач в судове засіданняне з'явилась, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності; просила також суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог в позові зазначила наступне. 25 липня 2014 року ОСОБА_2 отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1. Для нетермінового його оформлення, окрім чітко визначених в абз.1-7 пункту 10 Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №231 від 31 березня 1995 року, на вимогу відповідача нею було також сплачено «вартість послуг» у розмірі 87,15грн. та «вартість бланка» у розмірі 120 грн. Проте, позивач вважає, що вимога відповідача щодо обов'язкової сплати вартості послуг у розмірі 87,15грн. та вартості бланку у розмірі 120 грн. в даному випадку є незаконною з урахуванням тієї обставини, що відповідно до чинного законодавства України єдиною платою за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон є державне мито у розмірі 170,00грн., яке також було сплачено. З метою повернення зайво сплачених коштів ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області. Листом відповідача від 15.09.2014р. за вих. №1201/Б-722 їй було відмовлено. У зв'язку з чим, позивач змушена звернутись до суду, оскільки вважає, що відповідач зобов'язаний здійснити дії, направлені на повернення зайво сплачених коштів за послуги, які вона не отримувала.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому процесі. Проте доводи в обґрунтування клопотання не враховані судому зв'язку з неодноразовою неявкою відповідача до судового засідання, належно повідомленого про судовий розгляд справи, відсутністю доказів в обґрунтування причин неявки та у зв'язку із стислими строками розгляду адміністративних справ, про що викладено в Інформаційному листіВищого адміністративного суду України від 01.02.12 р. № 279/11/13-12.

Заперечень на адміністративний позов відповідачем надано не було.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 під час оформлення документів на видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон було здійснено наступні платежі:

1) 170,00грн. - державного мита згідно ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993р. №№7-93;

2) 87,15грн. - плата за послуги з оформлення та видачі закордонного паспорту;

3) 120,00грн. -  плата за вартість бланку та персоналізацію.

17 липня 2014 року - оформлено паспорт серії НОМЕР_1.

05 вересня 2014 року гр. ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області із заявою щодо повернення зайво сплачених коштів у розмірі 87,15грн. та 120,00грн.

В обґрунтування заяви гр. ОСОБА_2 зазначила, що сплата встановленого Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993р. №№7-93 державного мита за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 170,00грн. покриває вартість витрат, пов'язаних із вчиненням територіальним органом ДМС України дій щодо оформлення та видачі означених паспортів (у тому числі і вартість бланка), тому кошти у загальному розмірі 207,15грн. безпідставно сплачені та мають бути повернені (а.с.6-7).

Листом від 15.09.2014р. за вих. №1201/Б-722 Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області заявнику повідомило, що вартість адміністративної послуги з оформлення та видачі закордонного паспорта складає 377,15грн. в регламентному режимі та 634,30грн. в довгостроковому (а.с.12).

При цьому Головним управлінням Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області також зазначено, що відповідно до доручення Голови ДМС України від 19.07.2013 р. за №Д/145/1-13 та договору ДМС України від 08.07.2013 №46/ЦП-13/52 на закупівлю бланків документів суворої звітності (паспорт громадянина України для виїзду за кордон), ціна за одиницю бланкової продукції з податком на додану вартість складає 82,80 грн. Вартість послуги з персоналізації бланків паспорту громадянина України для виїзду за кордон складає 37,20 грн. Таким чином, за оплату витрат, пов'язаних з придбанням бланкової продукції, у тому числі вартість персоналізації, слід сплатити 120 грн. у 2013 році та (в проекті) 130 грн. на 2014 рік (а.с.10-11).

Позивач звернулась до суду за захистом порушеного права.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд та в'їзд в Україну, оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульований Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-ХІІ.

Відповідно статті 7 цього Закону правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію положень зазначеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 31.03.1995 № 231 затвердив Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення (далі - Правила №231).

Пунктом 10 Правил №231 визначено вичерпний перелік документів, необхідних для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон.

Так, для оформлення паспорта надаються:

-заява-анкета встановленого зразка;

- паспорт громадянина України,

- свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається);

- копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи;

- дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

- квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Згідно зі статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито» (далі - Декрет) платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

До об'єктів справляння державного мита належить, в тому числі, державне мито за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 10x17 грн. (статті 2, 3 Декрету).

При цьому Постановою Кабінету Міністрів України №795 від 4 червня 2007 року «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» визначено перелік платних послуг, серед яких послуга за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, вартість якої складає 87,15грн.

Разом з тим, відповідно до пункту 2 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1098 від 26 жовтня 2011 року, послуги надаються за письмовою заявою фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2013 року у справі за позовом особи до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії зазначив, що: «… сплата установленого Декретом державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням відповідачем дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка). Тому він не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта. Правильним є висновок касаційного суду про безпідставність вимог відповідачанадати документи та сплатити платежі за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон на передбачені Законом № 3857-ХІІ та Правилами - спеціальними правовими актами, що врегульовують ці правовідносини».

Статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України «Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України» встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України (частина перша статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом (частина друга статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною другою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, для оформлення і отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, громадянкою ОСОБА_2, крім державного мита у розмірі 170грн., були здійснені додаткові платежі, а саме: «вартість послуг» у розмірі 87,15грн. та «вартість бланку» у розмірі 120 грн.

У пункті 27 розділу І Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 № 795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання», визначено розмір плати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що становить 87 грн. 15 коп.

Такі платні послуги можуть бути надані за заявою особи, тобто за наявності у останнього бажання отримати таку послугу, і замовлення такої послуги з метою, зокрема, оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_2 з метою отримання будь-яких послуг до відповідача не зверталась і відповідних заяв не подавала. А отже, обов'язок ОСОБА_2 щодо сплати за послугу, яку нею не замовлено, відсутній.

Щодо необхідності оплати вартості бланку паспорту та його персоналізації суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №1098 від 26 жовтня 2011 року затверджено Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, пункт 4 якої передбачає, що у разі надання послуги, що передбачає видачу бланка або номерного знака, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням відповідної продукції. Обсяг витрат визначається МВС.

Однак, нормативний документ МВС України, який би визначив вартість бланку паспорта відсутній, а посилання відповідача у листівід 15.09.2014р. за вих. №1201/Б-722 на договори на закупівлю бланків документів суворої звітності та на закупівлю послуг з персоналізації бланків паспорта громадянина України для виїзду за кордон є безпідставними, оскільки вони не є документом, що визначає вартість такого бланку.

При цьому,ані в Порядку, на який посилається відповідач у листі від 15.09.2014р. за вих. №1201/Б-722 щодо необхідності сплати 120,00грн., ані в Правилах розмір такого відшкодування не встановлено.

У зв'язку з чим, відповідач безпідставно вимагаввід ОСОБА_2 повторної оплати тих самих дій (послуг). Сплата установленогоДекретом державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням відповідачем дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка), тому він не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 року у справі № 21-416а13 (за аналогічним адміністративним позовом).

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 до  Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 73,08грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2.

Керуючись  ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2  до  Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо стягнення з ОСОБА_2 87,15грн. як плати за оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та 120,00грн. як плати за вартість бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Визнати неправомірними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 в поверненні їй зайво сплачених коштів у розмірі 87,15грн. - як плати за оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та у розмірі 120,00грн. - як плати за вартість бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вчинити дії щодо повернення ОСОБА_2  грошових коштів в загальному розмірі 207,15грн. (двісті сім гривень 15 копійок), які були зайво сплачені за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Судові витрати в розмірі 73,08грн. стягнути з Державного бюджету Україна на користь ОСОБА_2.

          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                          (підпис)   Постанова не набрала законної сили станом на 22.12.2014 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді         О.С. Рябчук                            О.С.Рябчук            М.М.Бухтіярова

Поширте, будь ласка:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • В закладки Google
  • email